«То АТО». Друком вийшов щоденник добровольця. Без #зрад і #перемог

Огляд Олега Коцарева книги «То АТО»

Українська армія в «То АТО» це ще й матеріал для вивчення життя нашого суспільства. Автор є вихідцем із кіл досить інтелігентних, і це сприяє відстороненому, аналітичному погляду на побачені реалії. У Дмитра Якорнова ви знайдете і враження від солідарності, соціальної мобілізованості в різних людей, зокрема в представників різних регіонів, і розмаїті форми взаємин в армії, і прості, але колоритні історії армійського алкотрешу.

Нова і цікава позиція у все довшій полиці книжок про російсько-українську війну на Донбасі – «То АТО» Дмитра Якорнова (видавництво «Vivat»), київського добровольця, якому випало служити в українській армії вже у «мінський» період.

 

Армійські будні «мінських днів»

Про дух і настрій цієї книжки багато говорить обкладинка: її жартівливі й жваві, в дитячому стилі, літачки, танчики, солдатики та пунктирні постріли. Перед нами життєствердний, з гумором, приперчений здоровою «швейківщиною» опис подій і обставин, далеко не найприємніших і не найсприятливіших.

Взагалі, «То АТО» з’явилося на базі інтернет-щоденника, який вів Якорнов протягом перебування в армії. З подяками і проханнями до волонтерів, з історіями про неоднозначне ставлення начальства до такого писання.

Одразу потрібно зазначити, що в цій книжці не варто шукати колоритних і детальних зображень баталій, наступів, відступів, штурмів і котлів. Власне бойовий елемент тут присутній мінімально.

«То АТО» трохи про інше. Дмитро Якорнов дає своєрідний «путівник», присвячений тому, що відбувається з добровольцем або централізовано мобілізованою людиною, коли вона потрапляє в армію, спершу до навчальної частини, а потім і на фронт, чи як прийнято казати до зони АТО (повторюся, АТО «мінського» періоду, з його відносним і умовним, але все-таки затишшям).

Тут книжка має не лише загально-пізнавальну цінність, а й практичну. Якорнов детально і наполегливо переказує масу дрібних епізодів, намагається робити узагальнення, дає поради, надає слово іншим людям. Як відбувається навчання?

Як організовано побут бійця в тих чи тих частинах? Які речі потрібно мати з собою, а які лише заважатимуть? Як і де поводитися? Проблеми і труднощі, зручності й незручності. Важливо, що погляд Якорнова – це погляд людини невійськової, загалом не суперпідготовленої, і він може виявитися корисним, повчальним саме такому, глибоко цивільному читачу.

 

Суб’єктивна соціологія казарм і блокпостів

Українська армія в «То АТО» це ще й матеріал для вивчення життя нашого суспільства. Автор є вихідцем із кіл досить інтелігентних, і це сприяє відстороненому, аналітичному погляду на побачені реалії.

У Дмитра Якорнова ви знайдете і враження від солідарності, соціальної мобілізованості в різних людей, зокрема в представників різних регіонів, і розмаїті форми взаємин в армії, і прості, але колоритні історії армійського алкотрешу.

Читайте також: «Наше суспільство втомилося від двох років війни», – Дмитро Якорнов

Останнє, до речі, постає тут відображенням справді серйозної соціальної проблеми – невміння людей, особливо чоловіків із менших населених пунктів, проводити і вільний, і робочий, і будь-який інший час не просто без алкоголю, а без напивання до непритомного стану.

Та «аватари», як називають п’яниць у сьогоднішній армії, на щастя, не основні персонажі книжки «То АТО», а отже, й не основний контингент, який траплявся під час служби Дмитру Якорнову. Зрештою, автор не концентрується лише на проблемах і негараздах.

Не обмежується, грубо кажучи, критикою незручної конструкції імпровізованих туалетів у прифронтовій зоні. Чи такими значно серйознішими речами, як численні приклади неналежного забезпечення, дивакуватої логістики тощо.

Поряд із критикою Якорнов фіксує й позитив, зміни на краще (хай цей вираз не прозвучить тут занадто патетично). Читач зустріне в «То АТО» бійців, які брали участь у найсерйозніших операціях, а тепер прагнуть навчити менш досвідчених.

Читайте також: «То АТО» – о войне без пафоса

Прочитає про підрозділи, в яких суттєво поліпшилося забезпечення. Побачить, що поряд із випадково мобілізованими й «аватарами» в армії є чимало людей мотивованих, налаштованих на взаємодопомогу і взаємодію. А ще, звісно, волонтери, про яких багато і тепло сказано в книжці.

Відзначаючи і плюси, й мінуси нинішньої ситуації, Якорнов робить однозначний висновок. Він – прихильник суто професійної армії, в якій би не було людей випадкових і насильно в неї загнаних. При цьому, звісно, потрібно пам’ятати, що «То АТО» книжка суб’єктивна.

 

Несподівано веселі свідчення доби

Навчання, армійські будні, перебування на блокпостах, нічна стрілянина, різноманітні пригоди – всі ці серйозні, часто й небезпечні речі автор розповідає дуже навіть із гумором.

І гумор цей трохи «програмістського» та «кавеенівського» стилю. Немає сумнівів, що такий підхід до реальності полегшував Дмитру Якорнову армійське життя. Пожвавить він і читацьке сприйняття. Просто, але ефектно й весело, зображує автор прояви, як це зветься в самих військах, «армійського дебілізму», просто дивакуваті випадки.

Відповідно до військових реалій, книжка фактично двомовна (хоч авторська мова – здебільшого російська), з усілякими карколомними міжмовними конструкціями й переходами, з добрячою долею «дорослої лексики», із забавними вигадками на зразок називання всіх без винятку старших за званням анекдотичним словом «насяльник».

Читайте також: Вся істина про ГУЛАГ: «58-ма. Невилучене» Олени Рачової та Ганни Артем’євої

«То АТО» можна сміливо рекомендувати дуже різним читачам. Комусь книжка допоможе морально підготуватися до служби в армії (бо здатна розбавити як наївний захмарний ентузіазм, так і паралізуючий страх), комусь дозволить зазирнути у не зовсім загальнодоступні подробиці.

Хай там як, вона залишається цікавим і вартим уваги документом доби, ретельним свідченням про події нашого часу, як завдяки спостереженням самого Дмитра Якорнова, так і завдяки його методичним занотуванням армійських байок.

До речі, наприкінці книжки автор натякає, що в неї має бути продовження.

Джерело: аналітичний центр Тексти.org.ua