Новинка до Форуму Видавців: «Неболови» Юлії Ілюхи
Дарина Стемецька
23-ій Форум Видавців радує збірками малої прози, серед яких і «Неболови. Навчи мене мріяти» молодої авторки Юлії Ілюхи з Харківщини.
Для мене хороша реалістична книжка — це майже фантастика. Під хорошою я маю на увазі таку, що не повчає зверхньо, не позиціонує себе як читання виключно для інтелектуалів, поціновувачів і самопроголошених знавців, не стверджує, що чийсь досвід цінніший і кращий за твій, а просто розповідає історії. І ця збірка дотримується саме такого «чесного» формату розповіді.
У «Неболовах» не те щоб однозначно впізнаєш своїх знайомих (усе-таки, долі персонажів тут переважно трагічні), але десятки деталей переконують — тут все по-справжньому, майже якби про щось подібне вам хтось розповів у житті. Всього тут 11 оповідань — деякі більше тяжіють до новел, інші ж мають трохи складніший сюжет.
Збірка, зокрема, піднімає теми:
– жінок, які каторжно працюють, аби їхнім дітям жилося краще
– мовного питання, яке продовжує розділяти людей різних поколінь
– заробітчанства, з якого не повертаються до власних дітей
– страшного жіночого алкоголізму і не менш небезпечного у своїй безвідповідальності чоловічого
– війни, реальність якої завжди виявляється страшнішою, ніж людина її собі уявляє
Втім, тут є і кілька менш сумних історій: про те, що коли чоловік та жінка намагаються обдурити одне одного, то обоє у підсумку зостаються ні з чим («Жінка на полюванні») і про те, що знайти в цьому світі рідну душу можна в будь-якому віці та за будь-яких статків («По той бік»).
Ілюстрації до видання підготувала Катерина Слонова, а передмову — Лариса Денисенко.
Загалом, як на мене, «Неболови» відповідають на питання «На що схоже зараз життя в Україні для звичайної людини?», а ще формат таких невеличких оповідань якнайкраще підходить для того, аби привчити себе до читання — у старшому віці до цієї хорошої звички не так вже й легко повернутися.
Дякую видавництву «Віват» за можливість ознайомитися з книгою до публікації.
Джерело: блог Beauty and Gloom
