И жили они долго и счастливо: Математика Любви

20 июня 2018 г.
 

IMG_519514 февраля во многих странах мира отмечают праздник под названием День Святого Валентина (Valentine’s Day) или День всех влюбленных. Считается, что День Святого Валентина существует уже более 16 веков.

Однако, количество людей, которое знает еще про один праздник, который отмечают в этот день, увеличивается. Каждый год, начиная с 2012 года, 14 февраля отмечается Международный день дарения книг (International Book Giving Day), который объединяет всех, кто дарит книги детям и прививает им любовь к чтению, а также дарит книги взрослым.

По случаю сразу двух прекрасных праздников мы решили объединить наш рассказ о книгах и о любви. Сегодня мы предлагаем нашим читателям поближе познакомиться с книгой, которая вышла в серии TED books. Это Математика кохання: стереотипи, докази і пошук остаточного рішення

Что общего у любви и математики? Мы привыкли думать, что законы любви столь изменчивы, а наши эмоции столь причудливы и неповторимы, что их невозможно поверить алгеброй, описать на языке уравнений. Но эти тщеславные иллюзии рассеиваются, едва за дело берется профессионал — математик Ханна Фрай, профессор Лондонского Университета, специалист в области математического анализа поведения и один из самых ярких спикеров TED.

Как «с математической точностью» познакомиться в баре? А в интернете? По какой формуле рассчитать допустимое количество измен? Есть ли уравнение, которое помогает определить оптимальное число сексуальных партнеров? А возраст, когда пора остепениться? А идеальное число гостей на свадьбе?…

Но это книга не только о математике любви, но и о любви к математике. Автор, страстно влюбленный в свою науку, рассказывает о том, насколько глубокой и могущественной может быть математика. И о том, что формулы, уравнения и алгоритмы — это не сухая теория, а краеугольный камень любви.

 

Приобрести книгу и сделать подарок близкому человеку вы можете тут

 

Математика кохання — всего лишь одна книга из прекрасной серии TED books, книги из которой вы также можете приобрести на страничке нашего интернет-магазина.

Мы ожидаем следующие не менее интересные книги в данной серии, следите за нашими новостями!

 

Ознакомиться с отрывком книги Математика кохання: стереотипи, докази і пошук остаточного рішення вы можете ниже:

 

1. Які в нас шанси знайти кохання?

Ми багато в чому однакові. За винятком очевидних диваків, мало хто з нас відмовився б від нагоди пізнати справжнє романтичне кохання. Так чи інакше, для всіх нас пошук тривкого особистого щастя спільний. Освоєння того, як привернути та втримати партнера вашої мрії — важливий аспект цього пошуку (згодом ми поговоримо про нього докладніше). Однак ці зусилля будуть марними, поки ви не знайдете ту особливу людину, на яку спрямуєте свою симпатію.

Для тих із нас, хто протягом певного часу був самотнім, пошук цієї особливої людини може здаватися якимось надскладним завданням. Упродовж кількох років трапляються лише побачення з усілякими нудними бернарами або ненормальними сьюзі — і от уже здається, ніби шансів у нас абсолютно немає. Хтось скаже вам, що таке відчуття небезпідставне.

Між іншим, 2010 року затятий одинак Пітер Бакус навіть підрахував, що в галактиці більше розумних інопланетних цивілізацій, аніж дівчат, з якими він міг би піти на побачення.

Однак усе може бути не так сумно, як спершу здається. Урешті-решт, на Землі живе сім мільярдів людей, і хоча не всі з них припали б нам до душі, цей розділ пояснює, як використати метод Бакуса, щоб знайти партнера, а також розповідає, чому, ставши трохи відкритішим, ви матимете більше шансів знайти кохання на рідній планеті.

Пітер Бакус у своїй праці «Чому я не маю дівчини» застосовує формулу, за якою науковці визначають, чому на Землю ще не прилітали інопланетяни. Він підраховує, скільки жінок відповідали б критеріям його потенційної подруги.

Рівняння, яке застосовує Бакус, назване на честь Френка Дрейка, який його й сформулював. Воно покликане оцінити кількість позаземних розумних форм життя в нашій галактиці. Метод простий: Дрейк розбиває питання на декілька менших частин. Він запитує про те, скільки загалом зіркових утворень існує в нашій галактиці, про відсоток зірок, у яких є планети, відсоток планет, на яких є умови для існування життя, а також відсоток цивілізацій, спроможних розвинути такі технології, які були б здатні лишити помітні свідчення їхнього існування у Всесвіті.

Дрейк використовує добре відомий науковцям прийом, коли обчислення розбивається на частини й утворюється багато маленьких емпіричних припущень замість одного великого. Результатом цього прийому є припущення, навдивовижу близьке до правильної відповіді, адже помилки кожного обчислення взаємно врівноважуються під час процесу1. Залежно від значень, обраних для кожного етапу (щодо кількох останніх виникли певні розбіжності в поглядах), науковці нині вважають, що в нашій галактиці є близько 10 тисяч розумних позаземних цивілізацій. Це не фантастика — дослідники справді переконалися, що на інших планетах існує життя.

Звісно, неможливо точно підрахувати, скільки саме інопланетних форм життя існує, і так само неможливо достеменно підрахувати, скільки ви можете мати потенційних партнерів. І все одно здатність оцінювати величини, які ти й не сподіваєшся перевірити, — важлива дослідницька навичка для будь-якого науковця. І цей спосіб, відомий як оцінювання Фермі, надається до всього — від квантової механіки до питань-головоломок на співбесідах у таких компаніях, як «Google».

Він також надається до пошуку Пітером Бакусом жінок його біологічного виду — розумних, із високим соціальним статусом, готових зустрічатися з ним. Ідея така сама: розбивати проблему на дедалі менші частини, поки вдається здійснювати обґрунтовані припущення. Ось якими критеріями користувався Бакус:

  1. Скільки жінок живе неподалік від мене, тобто в Лондоні? (> 4 млн жінок)
  2. Скільки з них належить до відповідної вікової категорії? (20 %, або > 800 тисяч жінок)
  3. Скільки з них, імовірно, не мають партнерів? (50 %, або > 400 тисяч жінок)
  4. Скільки з них, імовірно, мають університетський диплом? (26 %, або > 104 тисячі жінок)
  5. Скільки з них, імовірно, є привабливими? (5 %, або > 5,2 тисячі жінок)
  6. Скільки з них, імовірно, вважатимуть привабливим мене? (5 %, або > 260 жінок)
  7. Зі скількома з них я матиму шанси добре порозумітися? (10 %, або > 26 жінок)

Отже, виявляється, що в усьому світі лише двадцять шість жінок, з якими він хотів би зустрічатися.

Просто щоб порівняти: ідеться про те, що розумних позаземних цивілізацій приблизно в чотириста разів більше, аніж потенційних партнерок для Пітера Бакуса. лише одна жінка з двадцяти здається йому достатньо гарною, щоб піти з нею на побачення. Отож йому доведеться зустрітися приблизно з двома сотнями жінок, щоб знайти одну, яка відповідає бодай цим двом критеріям. А ми ж навіть ще не брали до уваги, чи сподобається він тій жінці.

Я вважаю, що цілком можна підійти до цього оптимістичніше, і пропоную цифри, наближені до ось таких:

  1. Скільки жінок живе неподалік від мене, тобто в Лондоні? (> 4 млн жінок)
  2. Скільки з них належить до відповідної вікової категорії? (20 %, або > 800 тисяч жінок)
  3. Скільки з них, імовірно, не мають партнерів? (50 %, або > 400 тисяч жінок)
  4. Скільки з них, імовірно, мають університетський диплом? (26 %, або > 104 тисячі жінок)
  5. Скільки з них, імовірно, є привабливими? (20 %, або > 20,8 тисячі жінок)
  6. Скільки з них, імовірно, вважатимуть привабливим мене? (20 %, або > 4,16 тисячі жінок)
  7. Зі скількома з них я матиму шанси добре порозумітися? (20 %, або > 832 жінки)

Отже, майже тисяча потенційних партнерок. Значно більше схоже на те, про що я розповідаю у своїй книжці.

Однак є ще одна проблема.

Якби Бакус міг бодай трохи переглянути свої суворі критерії, він мав би значно більшу базу даних для вибору потенційних партнерок. Власне, він міг би одразу ж учетверо збільшити свої шанси, якби трохи менше переймався тим, чи його майбутня кохана має університетський диплом. І вибір набагато — набагато! — збільшився б, якби він захотів розширити сферу пошуку за межі Лондона.

Однак дивним чином виявляється, що, замість звертати увагу на всіх потенційних партнерів, ми в період самотності чинимо якраз навпаки. Я нещодавно дізналася про чоловіка, який, навіть порівняно з Пітером Бакусом, мав навдивовижу чітке уявлення щодо того, чого хоче від потенційної партнерки. Він зареєструвався на сайті знайомств «OkCupid». Там є можливість указати в профілі деякі «обов’язкові умови», порушення яких зводить нанівець будь-які шанси. Це речі, абсолютно неприйнятні для вас. Список цього чоловіка налічував понад сто пунктів і був таким категоричним, що став темою статті на сайті «BuzzFeed». Під заголовком «Не пишіть мені, якщо…» були такі перли:

  1. Ви вбиваєте безневинних павуків.
  2. Ви маєте татуювання, яких не можете побачити без дзеркала.
  3. У цьому жорстокому світі ви говорите про «Facebook».
  4. Ви вважаєте себе щасливою людиною.
  5. Ви вважаєте, що мир у світі — це справді важлива мета.

Певна річ, встановлення чітких критеріїв для пошуку чистих від татуювань шанувальниць павуків і ненависниць пацифізму дуже логічне. Однак, на жаль, що
більше обмежень ви маєте, то менше у вас шансів знайти

Звісно, коли мова йде про кохання, усі ми маємо свої обов’язкові умови. Однак такий довжелезний список справді змушує замислитися. Цікаве запитання: якою мірою наші попередньо встановлені критерії пошуку насправді обмежують для нас шанси знайти кохання?

Щиро кажучи, коли людина самотня й шукає потенційного партнера, вона часто нагромаджує всілякі умови та обмеження, які разюче зменшують її шанси когось знайти. Одна моя дуже близька подруга обірвала потенційно перспективні залицяння лише через те, що чоловік узував на побачення чорні черевики під сині джинси. Один мій друзяка стверджує, що не може зустрічатися з жінкою, яка пише зі знаками оклику! (Оцей я поставила спеціально для нього.) А скільки всі ми маємо друзів, які не розглядатимуть чиєїсь кандидатури, якщо та людина не горить ентузіазмом, не випромінює краси або не купається в багатстві?

Якщо хтось справляє гарне враження за описом, це ще нічого не означає в тривалій перспективі. Немає сенсу обмежувати пошук людьми, які відповідають усім критеріям вашого списку — ви просто ставите собі неможливе завдання. Натомість обмежтеся однією-двома справді важливими речами й дайте людям шанс. Можливо, на вас чекає приємне здивування.

Будьмо відверті: напевно, усі ми знаємо людей, які врешті-решт знайшли собі такого партнера, котрого не схильні були б розглядати, навіть якби він був останньою формою життя на планеті. Як казала тітонька Мейм, «життя — це бенкет, на якому більшість нещасних недоумків помирає від голоду!»

Запитайте Пітера Бакуса, який зробив неможливе: минулого року він одружився.

 

 
 
Комментарии  
 
 
Читайте также  
14 мая 2018 г.  
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Подробнее
14 мая 2018 г.  
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Подробнее
Блог
 
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Подробнее 14 мая 2018 г.
 
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Подробнее 14 мая 2018 г.
 
Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного Подробнее 02 мая 2018 г.