Рассказываем про новинки: Вдова

14 декабря 2018 г.
 

вдова

Фиона Бартон – журналистка та «профессиональный наблюдатель». Писала для Daily Mail, работала редактором новостей в The Daily Telegraph и репортёром The Mail on Sunday. Получила престижную премию британськой прессы Репортёр Года.

На протяжении многих лет Фиона Бартон брала интервью у жертв и преступников. Во время одного громкого судебного процесса внимание Фионы привлекла жена осужденного мужчины — женщина, которая молча стоит у своего мужа за спиной, она кивает головой и держит его за руку, когда он говорит, что невиновен — потому что верит ему.

Но что происходит, когда рядом нет полицейских, журналисты прячут свои камеры и мир больше не смотрит на неё?

Так на свет появилась Джин Тейлор — персонаж дебютного романа Фионы Бартон.

Джин жила спокойной размеренной и абсолютно неприметной жизнью со своим мужем по имени Глен. Он старше Джин, обеспечивает семью и принимает за нее практически все решения. В юности Джин казалось, что она вытащила счастливый билет и она даже начинала сомневаться заслужила ли она такое счастье. Но это было давно.

Кошмар для семьи начинается, когда мужа Джин внезапно обвиняют в похищении маленькой девочки. В это просто невозможно поверить, ведь Глен так любит маленьких детей и он ни за что бы так не поступил. Или поступил бы?

Жена становится на защиту своего мужа и его даже оправдывают. Но тайна исчезновения маленькой девочки так и не была раскрыта и продолжает волновать умы как полицейских, так и журналистов. После внезаной смерти Глена все снова задаются вопросом, что на самом деле скрывает вдова. Знала ли она, что её муж виновен или нет? Или, возможно, она сама причастна к этому?

Рассказ ведется в нескольких плоскостях — 4 персонажа в настоящем времени и в прошедшем, когда все началось — Детектив, которому буквально во сне является дело исчезнувшего ребенка, Журналистка, которая ищет громкий эксклюзив в этом деле, Мама похищенной девочки, и, конечно же, сама Джин — женщина, чья жизнь превратилась в сплошной скандал. Женщина, из которой мечтают выпотрошить все секреты, которые появилиь в её доме.

Читателю придётся отгадать, что же скрывает Джин Тейлор.

 

Заказать книгу Вдова вы можете в нашем интернет-магазине тут 

 

Ознакомиться с фрагментом книги вы можете ниже:

 

Розділ 17

Неділя, 8 квітня 2007 року

Детектив

Фургон Тейлора розібрали, і команда криміналістів із Саутгемптона ретельно обшукала його сантиметр за сантиметром. Вони також перевірили уніформу та взуття, які забрали з дому Тейлорів, узяли відбитки пальців, зразки слини, бруду з-під нігтів, виділень із геніталій і волосся.
Експерти копалися в темних закутках його комп’ютера.
Вони притисли Тейлора з усіх боків, і тепер Спаркс сподівався розговорити його дружину.
О восьмій ранку на Великдень, одразу після сніданку в «Прем’єр інн» у південному Лондоні, Спаркс і Меттьюз по- стукали у двері будинку Тейлорів.
Коли Джин Тейлор відчинила двері, на ній було пальто, яке вона не встигла як слід надягнути.
— О Господи, — промовила вона, побачивши Спаркса, — щось сталося з Ґленом? Його адвокат сказав, що сьогодні все скінчиться й він повернеться додому.
— Це не зовсім так, — сказав детектив. — Місіс Тейлор, нам треба поговорити. Ми можемо зробити це тут, щоб не їхати у відділок.
При згадці про поліційний відділок Джин Тейлор вирячила очі. Вона відступила назад, щоб детективи могли швидше ввійти, поки їх не побачили сусіди, і, легко знизавши плечима, скинула пальто.
— Краще заходьте всередину, — сказала вона й провела їх у вітальню. Джин опустилася на край дивана. Вона мала такий вигляд, ніби останнім часом майже не спала. Від нервового виснаження її волосся порідшало, а коли вона запрошувала інспекторів присісти, то в голосі чулася хриплість.
— Я ще вчора відповіла іншим офіцерам на всі запитання. Це все якось неправильно.
Вона була така збуджена, що аж підскочила, але знову сіла, почуваючись загубленою у власній вітальні.
— Послухайте, я маю навідати батьків. Щонеділі я завжди роблю мамі зачіску, я не можу її підвести, — пояснила Джин. — Вони нічого не знають про Ґлена…
— Ви могли б зателефонувати їм і сказати, що погано себе почуваєте, — зазначив Спаркс. — Нам треба дещо з вами обговорити.
Джин заплющила очі. Здавалося, вона от-от заплаче, але жінка встала й підійшла до телефона, щоб подзвонити своїм батькам.
— У мене просто болить голова, тату, але краще мені трохи відлежатися, — збрехала Джин. — Передай мамі, що я зателефоную їй пізніше.
— Тож, місіс Тейлор, — заговорив Спаркс, — розкажіть мені про вас із Ґленом.
— Що ви маєте на увазі? — Як довго ви одружені? Ви обидва тутешні родом?
Джині розповідала історію про їхнє знайомство — як він залицявся до неї на зупинці, — про казкове весілля й щасливе сімейне життя, а Спаркс уважно слухав.
— Він же працював у банку? — запитав Спаркс. — Певне, гарна була робота, перспективна…
— Так, — сказала Джині, — Ґлен дуже пишався своєю роботою, але звільнився, щоб розпочати власний бізнес. У нього купа ідей та планів — Ґленові подобається мислити масштабно. До того ж вони не ладнали з босом. Ми думаємо, що він заздрив Ґленові.
Спаркс трохи помовчав, перш ніж сказати:
— Здається, ви забули про той випадок із робочим комп’ютером, місіс Тейлор.
Джин знову витріщила на нього очі.
— Про що це ви? — спитала жінка. — Який такий випадок?
«Дідько, вона нічого не знає про порно, — подумав Спаркс. — Господи, тож тепер доведеться все розказати».
— Місіс Тейлор, на робочому комп’ютері вашого чоловіка знайшли непристойні фотографії.
Слово «непристойні» зависло в повітрі, Джин уся почервоніла, і Спаркс повів далі:
— Фотографії були на його робочому комп’ютері, а також на тому, який ми забрали вчора. Ви коли-небудь ним користувалися?
Вона похитала головою.
— На обох комп’ютерах знайшли порнографічні знімки дітей, місіс Тейлор.
Вона простягнула руки, щоб зупинити його.
— Я нічого не знаю ані про порнографічні знімки, ані про комп’ютери, — відрізала Джин, її обличчя ще більше розчервонілося, і багрянець розтікся вниз, до шиї. — І я впевнена, що Ґлен також не знає. Він не така людина.
— А яка він людина, місіс Тейлор? Як би ви його описали?
— Боже мій, що це за питання таке? Він… нормальний. Так, нормальний. Працьовитий, хороший чоловік…
— У якому плані «хороший»? — запитав Спаркс, нахиляючись уперед. — Ви можете сказати, що ви були щасливою парою?
— Так, ми були дуже щасливі. Ми майже не сварилися й не скандалили.
— У вас були якісь проблеми з грошима, інтимним життям?
Спаркс не розумів, чому посоромився використати слово «секс». Може, він бачив, що жінка й так уже занадто схвильована через запитання.
— Інтимним життям? Що ви маєте на увазі? — запитала Джин.
— У спальні, місіс Тейлор, — обережно пояснив він.
Вона мала такий вигляд, наче їй плюнули в обличчя.
— Ні, ніяких проблем, — вичавила вона із себе та розплакалася.
Меттьюз узяв коробку із серветками, що стояла на столі біля нього.
— Тримайте, — озвався він. — Я принесу води.
— Я не хочу вас засмучувати, місіс Тейлор, — сказав Спаркс, — але маю дещо запитати. Я розслідую дуже серйозну справу. Ви це розумієте?
Вона похитала головою — ні, не розуміє.
— Місіс Тейлор, у вас є діти? — Детектив перейшов до наступної делікатної теми.
— Ні, — відповіла Джин.
— Ви вирішили не народжувати?
— Ні, ми обоє хотіли мати дітей, але не могли.
Спаркс зачекав, поки вона витримала паузу.
— У Ґлена проблеми зі здоров’ям, — сказала жінка, затинаючись. — Ми любимо дітей, тому я точно знаю, що Ґлен у жодному разі не може бути причетним до зникнення Белли.
Спаркс уже давно чекав слушного моменту, і тепер, коли прозвучало ім’я Белли, він нарешті поставив головне запитання.
— Місіс Тейлор, де був Ґлен о четвертій вечора того дня, коли зникла Белла?
— Він був удома, інспекторе Спаркс, — негайно відповіла Джин, — тут, зі мною. Він хотів мене побачити.
— Чому він хотів вас бачити? — запитав Спаркс.
— Просто так, привітатися, — відповіла вона. — Нічого особливого. Він швиденько випив чаю й поїхав на склад, щоб поставити машину
— Як довго він був удома?
— Приблизно… десь сорок п’ять хвилин, — сказала вона якось занадто повільно.
«Вона що, розраховує час?» — подумав Спаркс.
— Ваш чоловік часто заїжджає додому, перш ніж повернути фургон? — запитав він.
— Ну, іноді.
— Коли востаннє він заїжджав?
— Не знаю, не можу пригадати… — відповіла Джин, і багряні плями поповзли вниз, аж до грудей. — Сподіваюся, вона не грає в покер, — сказав пізніше Меттьюз. — Ця жінка зовсім не вміє приховувати своїх почуттів.
— Звідки ви знаєте, що була саме четверта година, місіс Тейлор? — запитав Спаркс.
— Того дня я пішла з роботи раніше, бо працювала в неділю зранку, і ще я чула новини по радіо, які йдуть о четвертій.
— Новини могли бути о п’ятій, їх передають щогодини. Чому ви впевнені, що була саме четверта? — По радіо так сказали. Ну, знаєте: «Четверта година, з вами новини “Бі-бі-сі”».
Вона замовкла, щоб відпити води.
Спаркс запитав про те, як Ґлен відреагував на зникнення Белли. Джин розповіла йому, що, коли вони почули про це в новинах, Ґлен був так само, як і вона, приголомшений і засмучений.
— Що він сказав? — запитав Спаркс.
— Бідолашна дівчинка. Сподіваюся, її знайдуть, — ска- зала вона, обережно ставлячи склянку на столик поряд. — Сказав, що дівчинку могла забрати яка-небудь пара, чия дитина померла, і вивезти закордон.
Спаркс почекав, поки Меттьюз це запише, і знову повернувся до Джин Тейлор.
— Ви коли-небудь їздили на фургоні разом із Ґленом?
— Лише один раз. Він любить кермувати наодинці, так легше зосередитися на дорозі. Але я каталися з ним минулого Різдва до Кентербері.
— Місіс Тейлор, наразі ми ретельно оглядаємо фургон. Не могли б ви прийти в місцевий відділок, щоб залишити свої відбитки пальців? Так ми зможемо вивести вас з-під підозри.
Джин знову змахнула сльозу.
— Ґлен завжди тримає свій фургон у чистоті. Він любить, коли всюди чисто.
«Вони знайдуть її, чи не так?» — запитала вона, поки Меттьюз допомагав їй одягти пальто й відчиняв парадні двері.

 
 
Комментарии  
 
 
Читайте также  
14 мая 2018 г.  
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Подробнее
14 мая 2018 г.  
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Подробнее
Блог
 
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Подробнее 14 мая 2018 г.
 
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Подробнее 14 мая 2018 г.
 
Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного Подробнее 02 мая 2018 г.