Роберт Зіталер про нову книжку, писання та акторську кар’єру

20 червня 2018 р.
 

 

Роберт Зіталер. Ціле життя. Видавництво Віват 2016

Фото: agenturkelterborn.com

У фільмі Паоло Соррентіно “Молодість” Роберт Зіталер грає коротку, але яскраву роль бородатого інструктора з альпінізму, який впадає за Рейчел Вайс. Зіталер народився в Австрії, але мешкає у Берліні. І тим часом як зростає його акторська слава, він майже увесь час присвячує писанню. Найсвіжіша книжка ЗіталераЦіле життя стала бестселером у Німеччині. В англійському перекладі потрапила до короткого списку Міжнародної букерівської премії. З 20 жовтня книжка в українському перекладі видавництва Віват має з’явитись у продажу.

На близько 150 сторінках автор розповів щось схоже на героїчну сагу в мініатюрі про життя селянина в австрійських Альпах, зруйноване війною, туризмом та промисловістю. Ціле життя порівнюють із трилогією “Into Their Labours” Джона Берджера та романом-забутою класикою “Стоунер” Джона Вільямса. Нижче інтерв’ю Роберта Зіталера для The New York Times.

 

– Як ви отримали роль альпійського інструктора у фільмі Соррентіно “Молодість”?

– Соррентіно запросив мене на кастинг в Італії. Спершу, я не хотів, тому що не хотів їхати до Італії. Потім переглянув його попередній фільм “Велика краса” (“La Grande Bellezza”), який отримав Оскара – і зрозумів: цей чоловік робить чудове класичне кіно! І так це сталось. Мій герой, Лука Мородет – хороший гірняк, але він не знає як поводитись із жінками. Це історія кохання з першого погляду. І звісно це балансування над прірвою із Рейчел Вайс.
 

Результат пошуку зображень за запитом "Robert Seethaler"

Фото: moviestillsdb.com, кадр з фільму “Молодість”

– У вашому новому романі “Ціле життя” події також відбуваються в горах, тільки цього разу в австрійських Альпах. Село та місця із роману походять із ваших особистих вражень?

– Я вигадав усі місця та назви місць для цієї книжки. В певному сенсі, це міфічні місця. Це життя, те, що відбувається в цьому романі, може трапитись будь-де і будь-коли. Але, звісно, мої спогади та емоції, досвіди із дитинства в горах мали свій вплив. Чарівність снігової тиші, постійна небезпека в горах – таке не забудеш. Природа часто приносить задоволення, але часом ти змушений її терпіти. Вона немислима і страшна водночас.

– Контраст між назвою книжки та її розміром породив дискусії. Це було для вас викликом стиснути таку екстраординарну історію життя в таку малу кількість сторінок?

– Тут йшла мова не про стискання, а про вирізання. Де це мало початись? Що саме потрібно обрати? Що залишити? І все в кінці закрутилось на одному питанні: які саме речі мають спричинити таке життя? Це наче вирізання з дерева чи висікання скульптури з каменю. У тебе невеликий вибір. Кожне відсікання, кожен удар зубила має бути максимально точним. У певному сенсі свого головного героя Андреаса Еггера я вирізав зі свого серця. Кожне життя, коли дивишся на нього зі сторони, стискується до декількох моментів. Моментів, які залишаються із нами.

Ціле життя. Видавництво Віват 2016

– “Ціле життя – це міжнародний бестселер. Як ви гадаєте, чому ця історія має такий резонанс?

– Не маю жодної гадки. Я не можу думати про такі речі. Хочу лише розповідати історії простої людини. Звісно, мене вразило, що книжка зачепила таку кількість людей. Але я не мав жодних намірів до цього. Мені здається, багато людей в ній знаходять щось схоже на розраду.

– Чи багато є спільних точок та тем між вашою акторською кар’єрою та писанням? Чи ви сприймаєте ці діяльності окремо одна від одної?

– Я виріс із важким порушенням зору, ходив до школи для сліпих у Відні. У дитинстві завжди жив у власному світі. Можливо тому, я надаю перевагу писанню. Це більш ніж інтерналізація. У грі ти маєш втілювати, або збільшувати інтерналізацію, робити речі видимими. Це ніколи не було моєю сильною стороною. Коли б я не грав у театрі, я завжди відчуваю такий сором, що мені хочеться, щоб мене поглинула земля. З кіно простіше. Мовчання камери захищає мене.

– Можете розповісти про свої проекти на часі – літературні, кінематографічні чи інші?

– Пишу роман про маленьке місто – майже кладовище. Це пекло, а не робота. Після цього можливо прийдеться відпочивати зо два роки, і сміятись якомога більше.

line_small2

Джерело: The New York Times

 

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
02 березня 2018 р.  
Віват: насичений 2017 рік видавництва Докладніше
08 лютого 2018 р.  
«Я должна публиковать книги, которые заинтересуют нечитающего человека», – Юлия Орлова, издательство Vivat Докладніше
Блог
 
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного Докладніше 26 квітня 2018 р.
Бестселери