• “Їжак Вільгельм” – меланхолійна історія про мрію

"Їжак Вільгельм" - меланхолійна історія про мрію

18 жовтня 2017 р.
ІНТЕРВ'Ю  

Світлана Дорош

04fb2-clip-82kb

Дитяча книжка «Їжак Вільгельм», що претендує на премію “Дитяча книжка року ВВС Україна”, – про їжачка, який шукає, з чого починається світло і про те, як йому допомагають у цьому. Тобто про те, що цікавить чи не всіх дітей: чому є темрява і куди ховається Сонце.

Проте авторка книжки Таня Стус каже і про інші, потаємніші підтексти.

Таня Стус: Мене завжди цікавило, як розкриваються можливості дитини в ранньому віці, що має відбуватися, щоб вона ставала яскравою чи й геніальною.

«Їжак Вільгельм» – це спроба показати батькам, якими важливими для дітей є свобода самовираження, спонукання до віри у свої сили. Як важливо не перешкоджати дитячим мріям, потребам і схильностям, і як не варто до чогось аж дуже наполегливо дитину спонукати.

Також показати, що якою б дивовижною не була мрія – а книжка про мрію – якщо йдеш за її покликом, тобі відкриваються всі шляхи.

Важливо не перешкоджати дитячим мріям, потребам і схильностям.

Ще одна мета, яку я ставила, – педагогічна. Я хотіла з допомогою однієї книжки дати дитині, її батькам чи педагогам кілька тем для роздумів і вивчення: це і природознавство, і навколишній світ, і етика. Щоби з цією книжкою можна було провести цілий день, або ж повертатися до неї з різних приводів – досліджувати і життя звірят, і природу, і взаємини. Мені дуже хотілося це все поєднати і в той же час не втратити художності.

Є й інші надзвичайно важливі речі, про які я навіть не наважилася б говорити в контексті книжки для дітей, якби не рецензія члена журі Ольги Герасим’юк – про покликання, мрію, віру в свій успіх, про пам’ять та забуття.

ВВС Україна: Чому ви присвятили «Їжака Вільгельма» українсько-польському художнику Вільгельму Котарбінському?

Т. С.: Це доволі випадково сталося. У Києві працює лікар-хірург польського походження, Володимир Мнішенко, який займається дослідженням і популяризацією спадщини Котарбінського. Художника, чиї розписи збереглися на стінах Володимирського собору у Києві, а картини є в колекції Національного музею мистецтв Богдана і Варвари Ханенків.

Цей лікар привертає увагу громадськості до того, що могила Котарбінського, похованого на Байковому кладовищі у Києві, – в дуже занедбаному стані. Цей лікар – друг нашої родини, багато розповідав мені про художника. Тому історія його життя зачепила за живе. Мені хотілося зрозуміти, яким було дитинство Котарбінського і якими могли бути підвалини появи його геніальності у ранньому віці.

Вільгельм Котарбінський належить до тих людей, які пройшли тяжкі випробування і стали від того не лише сильнішими, але й світочами, які здатні змінювати цей світ.

04fb2-clip-82kb

ВВС Україна: Чи доводилося вам чути реакцію на цю книжку дітей, яким 3-5 років? Чи не занадто складна вона для дітей такого віку, а тому більше подобається старшим дітям, а також батькам?

Т. С.: Звісно, доводилося. Вже було кілька презентацій книжки, коли ми вголос читали її дітям 4-5 років. Але справді, я погоджуюся, що дитина має бути готова до сприйняття тієї чи іншої книжки.

Я була здивована, коли читала «Їжака Вільгельма» восьмирічним дітям, які вже самі хотіли говорити про символи світла, любові.

Я дуже сподіваюся, що 4-5-річні діти через якийсь час, через кілька років знову прочитають книжку і побачать якісь нові символи і значення.

Ця книжка – це меланхолійна історія, і, може, вона справді не для непосидючих, активних дітей. Тому дуже активних, може, й не варто примушувати її читати.

Я, як людина з династії педагогів, генетично відчуваю у собі таке бажання – бути помічником дітей. І для мене найкращий спосіб взаємодії із дітьми – це книжка.

Тут як із дорослими – комусь книжка “йде”, комусь ні, хтось любить детективи, а хтось драми.

Я знаю дітей, які у 7 років самостійно читають “Гаррі Поттера”, і знаю таких, хто в тому ж віці захоплюються ілюстрованими книжечками. Це не погано і не добре, просто усі діти різні. Тому я не бачу проблеми в тому, що якимось дітям та чи інша книжка “не йде”.

ВВС Україна: Чим ви ще займаєтеся, окрім того, що пишете дитячі книжки?

Т. С.: Я займаюся дитячою літературою вже 10 років. З дітьми набагато цікавіше, хоч і більш відповідально. Бо дорослих вже не зміниш, а діти – якщо дорослі дадуть їм правильні підказки і правильні інструменти – сміливо вноситимуть найсвітліші думки у цей світ, щоб він змінювався на краще.

Я, як людина з династії педагогів, генетично відчуваю у собі таке бажання – бути помічником дітей. І для мене найкращий спосіб взаємодії з дітьми – це книжка.

Найголовніший проект сьогодні – це проект підтримки дитячого читання БараБука. Ми не лише популяризуємо читання, але й українських дитячих письменників та ілюстраторів. БараБука існує на благодійні внески і за підтримки Малої академії наук та Національного музею Тараса Шевченка.

Другий проект, яким я опікуюся, – це робота над Хрестоматією сучасної дитячої української літератури, яка буде видана державним коштом.

До хрестоматії включені твори письменників, які увійшли до нових програм для читання у початкових класах школи. Загалом це понад 30 імен дитячих письменників. Це була дуже масштабна робота.

Джерело: BBC Україна

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
02 вересня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
Батько в декреті: Артем Чапай Докладніше
25 серпня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
7 запитань ілюстратору: Інна Черняк Докладніше
Блог
 
"Видавництво Vivat" видасть книжку про найнебезпечнішу людину Третього райху Докладніше 06 жовтня 2017 р.
 
Нобелівську премію з літератури за 2017 рік отримав Кадзуо Ішіґуро Докладніше 05 жовтня 2017 р.
 
Екс-агент ФБР вирішив відновити розслідування справи Анни Франк Докладніше 05 жовтня 2017 р.