• “Їжак Вільгельм” – меланхолійна історія про мрію

"Їжак Вільгельм" - меланхолійна історія про мрію

17 липня 2018 р.
ІНТЕРВ'Ю  

Світлана Дорош

04fb2-clip-82kb

Дитяча книжка «Їжак Вільгельм», що претендує на премію “Дитяча книжка року ВВС Україна”, – про їжачка, який шукає, з чого починається світло і про те, як йому допомагають у цьому. Тобто про те, що цікавить чи не всіх дітей: чому є темрява і куди ховається Сонце.

Проте авторка книжки Таня Стус каже і про інші, потаємніші підтексти.

Таня Стус: Мене завжди цікавило, як розкриваються можливості дитини в ранньому віці, що має відбуватися, щоб вона ставала яскравою чи й геніальною.

«Їжак Вільгельм» – це спроба показати батькам, якими важливими для дітей є свобода самовираження, спонукання до віри у свої сили. Як важливо не перешкоджати дитячим мріям, потребам і схильностям, і як не варто до чогось аж дуже наполегливо дитину спонукати.

Також показати, що якою б дивовижною не була мрія – а книжка про мрію – якщо йдеш за її покликом, тобі відкриваються всі шляхи.

Важливо не перешкоджати дитячим мріям, потребам і схильностям.

Ще одна мета, яку я ставила, – педагогічна. Я хотіла з допомогою однієї книжки дати дитині, її батькам чи педагогам кілька тем для роздумів і вивчення: це і природознавство, і навколишній світ, і етика. Щоби з цією книжкою можна було провести цілий день, або ж повертатися до неї з різних приводів – досліджувати і життя звірят, і природу, і взаємини. Мені дуже хотілося це все поєднати і в той же час не втратити художності.

Є й інші надзвичайно важливі речі, про які я навіть не наважилася б говорити в контексті книжки для дітей, якби не рецензія члена журі Ольги Герасим’юк – про покликання, мрію, віру в свій успіх, про пам’ять та забуття.

ВВС Україна: Чому ви присвятили «Їжака Вільгельма» українсько-польському художнику Вільгельму Котарбінському?

Т. С.: Це доволі випадково сталося. У Києві працює лікар-хірург польського походження, Володимир Мнішенко, який займається дослідженням і популяризацією спадщини Котарбінського. Художника, чиї розписи збереглися на стінах Володимирського собору у Києві, а картини є в колекції Національного музею мистецтв Богдана і Варвари Ханенків.

Цей лікар привертає увагу громадськості до того, що могила Котарбінського, похованого на Байковому кладовищі у Києві, – в дуже занедбаному стані. Цей лікар – друг нашої родини, багато розповідав мені про художника. Тому історія його життя зачепила за живе. Мені хотілося зрозуміти, яким було дитинство Котарбінського і якими могли бути підвалини появи його геніальності у ранньому віці.

Вільгельм Котарбінський належить до тих людей, які пройшли тяжкі випробування і стали від того не лише сильнішими, але й світочами, які здатні змінювати цей світ.

04fb2-clip-82kb

ВВС Україна: Чи доводилося вам чути реакцію на цю книжку дітей, яким 3-5 років? Чи не занадто складна вона для дітей такого віку, а тому більше подобається старшим дітям, а також батькам?

Т. С.: Звісно, доводилося. Вже було кілька презентацій книжки, коли ми вголос читали її дітям 4-5 років. Але справді, я погоджуюся, що дитина має бути готова до сприйняття тієї чи іншої книжки.

Я була здивована, коли читала «Їжака Вільгельма» восьмирічним дітям, які вже самі хотіли говорити про символи світла, любові.

Я дуже сподіваюся, що 4-5-річні діти через якийсь час, через кілька років знову прочитають книжку і побачать якісь нові символи і значення.

Ця книжка – це меланхолійна історія, і, може, вона справді не для непосидючих, активних дітей. Тому дуже активних, може, й не варто примушувати її читати.

Я, як людина з династії педагогів, генетично відчуваю у собі таке бажання – бути помічником дітей. І для мене найкращий спосіб взаємодії із дітьми – це книжка.

Тут як із дорослими – комусь книжка “йде”, комусь ні, хтось любить детективи, а хтось драми.

Я знаю дітей, які у 7 років самостійно читають “Гаррі Поттера”, і знаю таких, хто в тому ж віці захоплюються ілюстрованими книжечками. Це не погано і не добре, просто усі діти різні. Тому я не бачу проблеми в тому, що якимось дітям та чи інша книжка “не йде”.

ВВС Україна: Чим ви ще займаєтеся, окрім того, що пишете дитячі книжки?

Т. С.: Я займаюся дитячою літературою вже 10 років. З дітьми набагато цікавіше, хоч і більш відповідально. Бо дорослих вже не зміниш, а діти – якщо дорослі дадуть їм правильні підказки і правильні інструменти – сміливо вноситимуть найсвітліші думки у цей світ, щоб він змінювався на краще.

Я, як людина з династії педагогів, генетично відчуваю у собі таке бажання – бути помічником дітей. І для мене найкращий спосіб взаємодії з дітьми – це книжка.

Найголовніший проект сьогодні – це проект підтримки дитячого читання БараБука. Ми не лише популяризуємо читання, але й українських дитячих письменників та ілюстраторів. БараБука існує на благодійні внески і за підтримки Малої академії наук та Національного музею Тараса Шевченка.

Другий проект, яким я опікуюся, – це робота над Хрестоматією сучасної дитячої української літератури, яка буде видана державним коштом.

До хрестоматії включені твори письменників, які увійшли до нових програм для читання у початкових класах школи. Загалом це понад 30 імен дитячих письменників. Це була дуже масштабна робота.

Джерело: BBC Україна

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
02 вересня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
Батько в декреті: Артем Чапай Докладніше
25 серпня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
7 запитань ілюстратору: Інна Черняк Докладніше
Блог
 
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного Докладніше 26 квітня 2018 р.
Бестселери