Галина Ткачук
Робберехт Тьєррі. Про вовка, який випав із книжки / [пер. з англ. Світлани Колесник]. — Х.: Віват, 2016. — 32 с.: іл. — (Акварель).
Спершу я принесла “Про вовка…” третьокласникам, які сприйняли її передовсім як розвагу, бо текст для читачів цього рівня, звісно ж, дуже легкий. Із цією групою книжка читалася як суцільний жарт, діти помітили усі аспекти чудового авторського гумору, а після читання охоче фантазували на тему того, хто міг би випасти із книжок у їхніх кімнатах: ведмідь, астронафт, монстр, ельф…
Першокласники (на самому початку свого навчання) сприйняли книжку набагато серйозніше, як сповнену справжніх небезпечних пригод. Звісно, із цією групою ішлося здебільшого про слухання із читанням окремих слів. Судячи із емоційної реакції цієї групи читачів-слухчів, їм кінець історії видався радше теплим і зворушливим, аніж смішним.
Однак у цьому виданні є одна особливість, яка змушує ставитися до нього із певною обережністю. Хоч Робберехт Тьєррі – бельгійський письменник, який пише французькою мовою, однак у вихідних даних україномовного видання зазначено: переклад з англійської. Звісно, у дитячій бібліотеці хотілося би мати прямі переклади з мови оригіналу без посередництва інших мов.
Інша ж особивість навпаки має надихнути дорослого, який супроводжуватиме дитину у читанні: навіть для цілком повнолітніх громадян “Про вовка…” із великою імовірністю видасться несподіваною, смішною книжкою. Ще й такою, яку хочеться не раз перечитати.