Хто може випасти із вашої книжки?

Галина Ткачук

Книжка Робберехта Тьєррі “Про вовка, який випав із книжки” – гарний варіант для читання у невеликих групах. По-перше, сам формат книжки-картинки, що поєднує текст та візуальну складову в одну коротку, але містку оповідь, сприяє цьому. По-друге, дія книжки відбувається у дитячій кімнаті, здебільшого на теренах книжкової шафи, і містить у собі невеличкі епізоди із інших книжок, типових для дитячої бібіліотеки. Це все сприяє дитячій реакції впізнавання із подальшою потребою обговорення. Іншими словами, “Про вовка, який випав із книжки” – це ще й книжка, яку можна весело обговорювати у процесі читання та після нього.

Спершу я принесла “Про вовка…” третьокласникам, які сприйняли її передовсім як розвагу, бо текст для читачів цього рівня, звісно ж, дуже легкий. Із цією групою книжка читалася як суцільний жарт, діти помітили усі аспекти чудового авторського гумору, а після читання охоче фантазували на тему того, хто міг би випасти із книжок у їхніх кімнатах: ведмідь, астронафт, монстр, ельф…

Першокласники (на самому початку свого навчання) сприйняли книжку набагато серйозніше, як сповнену справжніх небезпечних пригод. Звісно, із цією групою ішлося здебільшого про слухання із читанням окремих слів. Судячи із емоційної реакції цієї групи читачів-слухчів, їм кінець історії видався радше теплим і зворушливим, аніж смішним.

Однак у цьому виданні є одна особливість, яка змушує ставитися до нього із певною обережністю. Хоч Робберехт Тьєррі – бельгійський письменник, який пише французькою мовою, однак у вихідних даних україномовного видання зазначено: переклад з англійської. Звісно, у дитячій бібліотеці хотілося би мати прямі переклади з мови оригіналу без посередництва інших мов.

Інша ж особивість навпаки має надихнути дорослого, який супроводжуватиме дитину у читанні: навіть для цілком повнолітніх громадян “Про вовка…” із великою імовірністю видасться несподіваною, смішною книжкою. Ще й такою, яку хочеться не раз перечитати.