Бродячий Слюсар теж може стати принцесою

25 травня 2017 р.
Відгук читача  

Галина Ткачук

У книжки «Кожен може стати принцесою» така обкладинка, що її важко не сфотографувати і не викласти у соцмережі. І тут починаються коментарі та приватні повідомлення… Серед моїх друзів чимало філологів, тому найбільше разів мене питали ось про що: чи немає часом помилки у назві? Бо ж рука редактора так і тягнеться виправити на «Кожна може стати принцесою».

Ні, – відповідаю цілком відповідально, – помилки нема. Бо, за сюжетом, під час виборів на пост (посаду? роль?) принцеси, свою кандидатуру висунув зокрема Бродячий Слюсар. Адже він теж має право стати принцесою! Але, на щастя, не стає…

12718088_1172910489416125_2073330057839073280_n

Зазначу принагідно, що під час читання пригод шестирічної Принцеси редакторська рука ще не раз тягнулася виправляти деякі речі, однак прекрасно те, що це – найбільша вада книжки.

Найкращою ж її рисою треба назвати… Ні, таки важко обрати одну, тому найкращих буде дві. Перша – чудовий, і головне – нетиповий, непредбачуваний і різноманітний гумор. Адже основа книжки – історія маленької Принцеси, яка живе у палаці разом із мамою Королевою і татом Королем, ще поруч завжди є Головний Радник пан Етикетус, а на день народження прилітає хрещена-фея… І от, взявши цей стандартний принцесячий набір, Кузько Кузякін вигадливим чином перекручує кожен із цих елементів. І робить це так, що навіть юні читачі, знайомі із кількома традиційними казками на цю тему, оцінять гумор.

А, по-друге, казковий світ Принцеси щось мені дуже нагадує. Судіть самі: варто було лиш відсунути дошку у паркані і вийти за межі королівського замку без свити, як… «Навіть повітря тут було іншим. До Принцеси долинали екзотичні аромати чебуреків, насіння і смажених сосисок. Десь деренчала вантажівка, і під музику співав Бродячий Слюсар». Мені це нагадує наше місто. А історія вередливої, непосидючої, а часом – дуже милої та винахідливої Принцеси нагадує цікаве життя звичайної дівчинки-фантазерки дошкільного віку, чиї пригоди не мають кінця, аж поки не настає… Школа. Але це, звісно ж, не кінець. Бо, до речі, наприкінці книжки немає крапки. :)

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
18 листопада 2016 р. Відгук читача  
Лі Бардуго "Шістка воронів" Докладніше
17 жовтня 2016 р. ВІДГУК ЧИТАЧА  
Їжак Вільгельм у пошуках Світла Докладніше
Блог
 
Новинки видавництва Віват до #bookarsenal Докладніше 25 квітня 2017 р.
Новина  
«Кобзар» у стилі зомбі-хорору Докладніше 24 квітня 2017 р.
 
Вольф Ерльбрух став лауреатом Astrid Lindgren Memorial Award 2017 Докладніше 06 квітня 2017 р.