9 запитань до художниці — Ірини Потапенко

28 червня 2017 р.
ІНТЕРВ'Ю  

Ірина Потапенко

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з переможницею Міжнародної виставки ілюстрацій «Illustration 2014»,  однією з провідних ілюстраторок видавництва «Vivat» — Іриною Потапенко.

 

— Розкажіть, будь ласка, про себе і свій творчий стиль.

— Я художник-ілюстратор і за професією, і за покликанням. Досить тривалий час працювала мультиплікатором в Одеській кіностудії «Барвін», яка тепер називається «Гіппопо». Відповідно, там працювали художники-гіппопошніки, дорослі, але з абсолютно відчайдушним дитячим світосприйняттям. Вони були веселі, дотепними та тими, хто полюбляв кривлятися. У кожного було дзеркало на стеклофоні, щоб кривлятися, коли малюєш емоції персонажу. Таке дзеркало було і у мене. Робота в «Гіппопо» наклала величезний відбиток на мій ілюстративний стиль. Тоді я намалювала величезну кількість живих і яскравих малюнків кожного дня.

Я просто обожнюю свою професію, живу образами, які створюю на папері. Особливо мені подобається малювати рух, емоції. Я прокручую сюжет в уяві майбутньої книги і «бачу» кожну сторінку живою, анімованою. Це допомагає мені зануритися в атмосферу книжкового світу. Коли я малюю діючих персонажів в оточенні природи, я чую шелест трави під ногами своїх героїв, щебетання птахів в лісі. Малювати реалістично мені допомагають тактильні відчуття. Наприклад, якщо я зображую обличчя бабусі, неодмінно доторкнуся до зморшок літньої жінки.

Ірина Потапенко — художниця видавництва "Віват"

 

— Які книжки ви ілюстрували?

— Свої перші книги я ілюструвала в комп’ютерній програмі. Це була серія книг про комашку Євгена Чуднявцева і дві книги про бичка Борьку. Бичком був не той бичок, що на лузі пасеться, а той бичок, що в Одесі в море живе. Я ілюструвала казки в московському видавництві «Азбукварик». Пізніше перейшла на акварель. Частину малюнків до книг я підготувала в графічному стилі — чорно-білому. Нещодавно у видавництві «Час майстрів» вийшла книга, яку я проілюструвала — «Наші рiдненькi чорно-бiлi казки».

Найпродуктивніша співпраця склалася з моїм улюбленим видавництвом «Vivat». Мої ілюстрації прикрасили досить багато книг цього видавництва. Серед них: «Моя перша 1000 англійських слів», «Шоб ви так жили», «Маленька зелена книжка» Анни Гін, серія «Вчимося, граємо, ростемо», серії «Креативні розмальовки», «Дорисовашки», «Раскраска-плакат», казка «Супер хвіст» Ольги Пилипенко, практичне видання «Мова чудова» Ольги Уліщенко.

Дуже цікаво було працювати над збіркою одеських оповідань і анекдотів — «Шоб ви так жили». До нього я підготувала безліч малюнків, зроблених на основі міських скетчів, замальовок на пляжі, в кафе. Я малювала на вулиці, в одеських дворах. Звичайно, деякі образи я замальовувала уторовано, хоча намагалася зберегти в малюнках одеський колорит. До книги «Мова чудова» я намалювала величезну кількість котів і мишей. Було дуже весело. Тому що у мене є кіт і на горищі водяться миші. Так що малювала практично з натури.

Нещодавно мої друзі з маленькою дитиною зайшли у Львові в кафе поснідати. І їм до ранкового чаю запропонували одну з «Дорисовашек» і олівці, щоб малюк не нудьгував). Вранці того ж дня я отримала фотографію зі своєю книжкою, розфарбованою дітьми. Було дуже приємно.

книжки, що проілюструвала Ірина Потапенко

 

— Чи є у вас улюблена техніка, в якій ви полюбляєте працювати найбільше? Яка?

Дуже полюбляю працювати в техніці — чорно-біла графіка. Вона мене заворожує, поглинаючи мою свідомість та фантазію. Чорна лінія на білому папері перетворюється у стежку, якою подорожує моя уяву, як в лабіринті. Я йду цією стежкою. Поступово, ніби самі собою з’являються чарівні дерева, казкові звірі, замки, дракони, скарби, монстри. Я малюю та зміняю цей світ. У ньому немає обмежень. Єдине обмеження — це моя фантазія.

Ще одна техніка, яку я дуже полюбила останнім часом — це пастель. На жаль, пастельна техніка в ілюстрації не популярна, а даремно. Це дуже м’який оксамитовий матеріал, фактурний і яскравий. Працювати ним — одне задоволення.

Ще я працюю і аквареллю, і олією, і акрилом. Зараз багато матеріалів для малювання. Коли заходжу в магазин художніх товарів, я готова там залишитися на кілька днів, місяців … Я ладна жити там — серед фарб, крейди, пензликів, альбомів.

До речі, мій кіт полюбляє медову акварель, голандську гумку-клячку і на закуску — запити акварельною водою з баночки.

 

— Опишіть своє робоче місце, куточок, де народжуються дивовижні малюнки, що стають ілюстративним матеріалом до видань одного з провідних видавництв України — видавництва «Vivat».

— Я полюбляю працювати вдома, на веранді. Там велике вікно, багато сонячного світла. Але зараз літо, і я часто розміщуюсь зі своїми фарбами та мольбертом в альтанці в саду. Там тихо і добре працюється.

Мій будинок завалений малюнками, рулонами паперу, коробками з фарбами, пастеллю, кистями, тому я називаю його Королівством художника. Мій творчий безлад, художній хаос родичі називають коротко — «бардак».

Ірина Потапенко, ілюстратор видавництва "Vivat"

— Що надихає вас до роботи? Що заважає?

— Надихає абсолютно все. Люди, собаки, сонце, море, скрип сходинок, пил на книзі, шурхіт мишей на горищі, дитячий сміх і шльопання босих ніг, одеські розмови на базарі і в транспорті, крики чайок, — все надихає. А що мені може заважати? Не знаю. Нічого не заважає. Навіть зі скандалу можна зробити казку або смішну оповідь.

— З якою тематикою книжок вам подобається працювати? Чому? З якими темами не подобається? Чому?

— Люблю веселі теми, не люблю сумні. Хочеться, щоб книги радували і надихали. Подобається робити розвивальні книги, які спонукають до творчості. Це схоже на гру. Ти ніби граєш з дитиною, а в грі вчиш його вигадувати, творити, пізнавати. Люблю вигадувати смішні завдання. Колись давно, у 2000 році, я створила на замовлення книгу-гру з тканини. Її виготовили з оксамиту, зробили дерев’яні різьблені ручки, як в сумочці. У цій книзі було багато різних чудес: секретиків, шнурочків, механізмів. Книга поїхала до Парижу. Зараз таких книг-іграшок багато. Але такої, як та — не зустрічала.

 

— Сьогодні ви досягли неабияких успіхів у творчій діяльності. Ваші роботи схвалені та відзначені міжнародними преміями мистецтва. Розкажіть, будь ласка, свою історію успіху.

— Історія успіху — це, напевно, історія здійснення мрії. Я займаюся тим, що мені шалено подобається, тим, що постійно вирує в голові, тим, про що я мріяла з п’яти років (складати казки і малювати до них ілюстрації). Коли я щось вигадую, мені це так цікаво, що я можу не спати вночі — малювати, писати, сміятися, бубоніти собі під ніс, як Вінні Пух.

Одного разу, в поїзді вночі мені наснилися сюжети розвивальних розмальовок, я до ранку малювала їх на другій полиці і не давала спати сусідам. Для цієї роботи завжди багато енергії. Віртуальний світ книги — це більш багатий, більш дивовижний, ніж будь-який фільм. Головне, встигнути все добре розглянути і перенести на папір.

Я брала участь в конкурсах ілюстрацій і різних виставках. І зараз беру участь. З одного боку — це реклама, розкрутка, можливість знайти свого видавця та читача. Без цього зараз художнику ніяк не можна. З іншого боку, виставки ілюстрацій — це цікавий безмежний світ людської фантазії. Світ, в якому людина дозволяє собі знову побувати маленькою дитиною, навчитися дивуватися і дивувати, тонко відчувати людей, тварин, природу. Цей світ позбавлений цинізму.

 

— Ви лауреат багатьох конкурсів ілюстраторів, переможниця Міжнародної виставки ілюстрацій «Illustration 2014». Якими нагородами чи відзнаками ви пишаєтеся найбільше?

— Для мене кожна нагорода, перемога або участь у конкурсі художників — це сходинка, яка наближає мене до заповітної мрії, до видавця. Тому, кожна нагорода чи відзнака для мене є досить важливою.

 

— Чи займаєтеся ви з дітьми образотворчим мистецтвом? Ведете гуртки з образотворчого мистецтва? Чи є вже якісь досягнення у ваших учнів? Які, якщо є.

— Я веду майстер-класи з ілюстрації і основам анімації для дорослих і дітей, вдома (в Одесі) — в студії «Штрих», на виїзді — в Києві. Планую проводити багатоденні ілюстраторські пленери на Закарпатті, в Чорногорії та Грузії. Зараз працюю над програмою. В цих поїздках ми неодмінно побуваємо у найгарніших містах, де будемо малювати скетчі замків, вулиць, людей, шукати цікавих персонажів, створювати історії і казки, ілюструвати їх. А потім створювати за допомогою спеціальної програми інтерактивну книжку, частково анімовану. Цю книгу можна буде залишити собі, як живу історію і пам’ять про подорож та навчання. А можна буде продати через інтернет, перевівши її на англійську, французьку, іспанську мови.

Ірина Потапенко, ілюстратор та художниця видавництва "Vivat"

Серед моїх учнів є художники-початківці, є практикуючі ілюстратори. У ФБ у мене є група «Мульти-Пульти», де ми постійно спілкуємося, робимо різні завдання, обговорюємо книжкові новинки, домовляємося про зустрічі. Так що заходьте в гості :)

 

 

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
24 листопада 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
"Їжак Вільгельм" - меланхолійна історія про мрію Докладніше
02 вересня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
Батько в декреті: Артем Чапай Докладніше
Блог
 
Новинки видавництва Віват до #bookarsenal Докладніше 25 квітня 2017 р.
Новина  
«Кобзар» у стилі зомбі-хорору Докладніше 24 квітня 2017 р.
 
Вольф Ерльбрух став лауреатом Astrid Lindgren Memorial Award 2017 Докладніше 06 квітня 2017 р.