9 запитань до художниці — Ірини Потапенко

20 вересня 2018 р.
ІНТЕРВ'Ю  

Ірина Потапенко

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з переможницею Міжнародної виставки ілюстрацій «Illustration 2014»,  однією з провідних ілюстраторок видавництва «Vivat» — Іриною Потапенко.

 

— Розкажіть, будь ласка, про себе і свій творчий стиль.

— Я художник-ілюстратор і за професією, і за покликанням. Досить тривалий час працювала мультиплікатором в Одеській кіностудії «Барвін», яка тепер називається «Гіппопо». Відповідно, там працювали художники-гіппопошніки, дорослі, але з абсолютно відчайдушним дитячим світосприйняттям. Вони були веселі, дотепними та тими, хто полюбляв кривлятися. У кожного було дзеркало на стеклофоні, щоб кривлятися, коли малюєш емоції персонажу. Таке дзеркало було і у мене. Робота в «Гіппопо» наклала величезний відбиток на мій ілюстративний стиль. Тоді я намалювала величезну кількість живих і яскравих малюнків кожного дня.

Я просто обожнюю свою професію, живу образами, які створюю на папері. Особливо мені подобається малювати рух, емоції. Я прокручую сюжет в уяві майбутньої книги і «бачу» кожну сторінку живою, анімованою. Це допомагає мені зануритися в атмосферу книжкового світу. Коли я малюю діючих персонажів в оточенні природи, я чую шелест трави під ногами своїх героїв, щебетання птахів в лісі. Малювати реалістично мені допомагають тактильні відчуття. Наприклад, якщо я зображую обличчя бабусі, неодмінно доторкнуся до зморшок літньої жінки.

Ірина Потапенко — художниця видавництва "Віват"

 

— Які книжки ви ілюстрували?

— Свої перші книги я ілюструвала в комп’ютерній програмі. Це була серія книг про комашку Євгена Чуднявцева і дві книги про бичка Борьку. Бичком був не той бичок, що на лузі пасеться, а той бичок, що в Одесі в море живе. Я ілюструвала казки в московському видавництві «Азбукварик». Пізніше перейшла на акварель. Частину малюнків до книг я підготувала в графічному стилі — чорно-білому. Нещодавно у видавництві «Час майстрів» вийшла книга, яку я проілюструвала — «Наші рiдненькi чорно-бiлi казки».

Найпродуктивніша співпраця склалася з моїм улюбленим видавництвом «Vivat». Мої ілюстрації прикрасили досить багато книг цього видавництва. Серед них: «Моя перша 1000 англійських слів», «Шоб ви так жили», «Маленька зелена книжка» Анни Гін, серія «Вчимося, граємо, ростемо», серії «Креативні розмальовки», «Дорисовашки», «Раскраска-плакат», казка «Супер хвіст» Ольги Пилипенко, практичне видання «Мова чудова» Ольги Уліщенко.

Дуже цікаво було працювати над збіркою одеських оповідань і анекдотів — «Шоб ви так жили». До нього я підготувала безліч малюнків, зроблених на основі міських скетчів, замальовок на пляжі, в кафе. Я малювала на вулиці, в одеських дворах. Звичайно, деякі образи я замальовувала уторовано, хоча намагалася зберегти в малюнках одеський колорит. До книги «Мова чудова» я намалювала величезну кількість котів і мишей. Було дуже весело. Тому що у мене є кіт і на горищі водяться миші. Так що малювала практично з натури.

Нещодавно мої друзі з маленькою дитиною зайшли у Львові в кафе поснідати. І їм до ранкового чаю запропонували одну з «Дорисовашек» і олівці, щоб малюк не нудьгував). Вранці того ж дня я отримала фотографію зі своєю книжкою, розфарбованою дітьми. Було дуже приємно.

книжки, що проілюструвала Ірина Потапенко

 

— Чи є у вас улюблена техніка, в якій ви полюбляєте працювати найбільше? Яка?

Дуже полюбляю працювати в техніці — чорно-біла графіка. Вона мене заворожує, поглинаючи мою свідомість та фантазію. Чорна лінія на білому папері перетворюється у стежку, якою подорожує моя уяву, як в лабіринті. Я йду цією стежкою. Поступово, ніби самі собою з’являються чарівні дерева, казкові звірі, замки, дракони, скарби, монстри. Я малюю та зміняю цей світ. У ньому немає обмежень. Єдине обмеження — це моя фантазія.

Ще одна техніка, яку я дуже полюбила останнім часом — це пастель. На жаль, пастельна техніка в ілюстрації не популярна, а даремно. Це дуже м’який оксамитовий матеріал, фактурний і яскравий. Працювати ним — одне задоволення.

Ще я працюю і аквареллю, і олією, і акрилом. Зараз багато матеріалів для малювання. Коли заходжу в магазин художніх товарів, я готова там залишитися на кілька днів, місяців … Я ладна жити там — серед фарб, крейди, пензликів, альбомів.

До речі, мій кіт полюбляє медову акварель, голандську гумку-клячку і на закуску — запити акварельною водою з баночки.

 

— Опишіть своє робоче місце, куточок, де народжуються дивовижні малюнки, що стають ілюстративним матеріалом до видань одного з провідних видавництв України — видавництва «Vivat».

— Я полюбляю працювати вдома, на веранді. Там велике вікно, багато сонячного світла. Але зараз літо, і я часто розміщуюсь зі своїми фарбами та мольбертом в альтанці в саду. Там тихо і добре працюється.

Мій будинок завалений малюнками, рулонами паперу, коробками з фарбами, пастеллю, кистями, тому я називаю його Королівством художника. Мій творчий безлад, художній хаос родичі називають коротко — «бардак».

Ірина Потапенко, ілюстратор видавництва "Vivat"

— Що надихає вас до роботи? Що заважає?

— Надихає абсолютно все. Люди, собаки, сонце, море, скрип сходинок, пил на книзі, шурхіт мишей на горищі, дитячий сміх і шльопання босих ніг, одеські розмови на базарі і в транспорті, крики чайок, — все надихає. А що мені може заважати? Не знаю. Нічого не заважає. Навіть зі скандалу можна зробити казку або смішну оповідь.

— З якою тематикою книжок вам подобається працювати? Чому? З якими темами не подобається? Чому?

— Люблю веселі теми, не люблю сумні. Хочеться, щоб книги радували і надихали. Подобається робити розвивальні книги, які спонукають до творчості. Це схоже на гру. Ти ніби граєш з дитиною, а в грі вчиш його вигадувати, творити, пізнавати. Люблю вигадувати смішні завдання. Колись давно, у 2000 році, я створила на замовлення книгу-гру з тканини. Її виготовили з оксамиту, зробили дерев’яні різьблені ручки, як в сумочці. У цій книзі було багато різних чудес: секретиків, шнурочків, механізмів. Книга поїхала до Парижу. Зараз таких книг-іграшок багато. Але такої, як та — не зустрічала.

 

— Сьогодні ви досягли неабияких успіхів у творчій діяльності. Ваші роботи схвалені та відзначені міжнародними преміями мистецтва. Розкажіть, будь ласка, свою історію успіху.

— Історія успіху — це, напевно, історія здійснення мрії. Я займаюся тим, що мені шалено подобається, тим, що постійно вирує в голові, тим, про що я мріяла з п’яти років (складати казки і малювати до них ілюстрації). Коли я щось вигадую, мені це так цікаво, що я можу не спати вночі — малювати, писати, сміятися, бубоніти собі під ніс, як Вінні Пух.

Одного разу, в поїзді вночі мені наснилися сюжети розвивальних розмальовок, я до ранку малювала їх на другій полиці і не давала спати сусідам. Для цієї роботи завжди багато енергії. Віртуальний світ книги — це більш багатий, більш дивовижний, ніж будь-який фільм. Головне, встигнути все добре розглянути і перенести на папір.

Я брала участь в конкурсах ілюстрацій і різних виставках. І зараз беру участь. З одного боку — це реклама, розкрутка, можливість знайти свого видавця та читача. Без цього зараз художнику ніяк не можна. З іншого боку, виставки ілюстрацій — це цікавий безмежний світ людської фантазії. Світ, в якому людина дозволяє собі знову побувати маленькою дитиною, навчитися дивуватися і дивувати, тонко відчувати людей, тварин, природу. Цей світ позбавлений цинізму.

 

— Ви лауреат багатьох конкурсів ілюстраторів, переможниця Міжнародної виставки ілюстрацій «Illustration 2014». Якими нагородами чи відзнаками ви пишаєтеся найбільше?

— Для мене кожна нагорода, перемога або участь у конкурсі художників — це сходинка, яка наближає мене до заповітної мрії, до видавця. Тому, кожна нагорода чи відзнака для мене є досить важливою.

 

— Чи займаєтеся ви з дітьми образотворчим мистецтвом? Ведете гуртки з образотворчого мистецтва? Чи є вже якісь досягнення у ваших учнів? Які, якщо є.

— Я веду майстер-класи з ілюстрації і основам анімації для дорослих і дітей, вдома (в Одесі) — в студії «Штрих», на виїзді — в Києві. Планую проводити багатоденні ілюстраторські пленери на Закарпатті, в Чорногорії та Грузії. Зараз працюю над програмою. В цих поїздках ми неодмінно побуваємо у найгарніших містах, де будемо малювати скетчі замків, вулиць, людей, шукати цікавих персонажів, створювати історії і казки, ілюструвати їх. А потім створювати за допомогою спеціальної програми інтерактивну книжку, частково анімовану. Цю книгу можна буде залишити собі, як живу історію і пам’ять про подорож та навчання. А можна буде продати через інтернет, перевівши її на англійську, французьку, іспанську мови.

Ірина Потапенко, ілюстратор та художниця видавництва "Vivat"

Серед моїх учнів є художники-початківці, є практикуючі ілюстратори. У ФБ у мене є група «Мульти-Пульти», де ми постійно спілкуємося, робимо різні завдання, обговорюємо книжкові новинки, домовляємося про зустрічі. Так що заходьте в гості :)

 

 

 
 
Коментарі  
 
 
Читайте також  
24 листопада 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
"Їжак Вільгельм" - меланхолійна історія про мрію Докладніше
02 вересня 2016 р. ІНТЕРВ'Ю  
Батько в декреті: Артем Чапай Докладніше
Блог
 
Директор издательства Vivat: о молодых писателях, авторском праве и будущем печатной книги Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Видавництво Vivat на Книжковому Арсеналі 2018 Докладніше 14 травня 2018 р.
 
Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного Докладніше 26 квітня 2018 р.
Бестселери