Франк Анна

Автор найвідомішої книжки про голокост

Анна Франк (12 червня 1929 – лютий/березень 1945 року) — автор найвідомішої книжки про голокост. Адже їй, дівчинці-підлітку, на власному досвіді випала доля пережити голокост під час Другої світової війни.

Звичайна дівчинка з єврейської сім’ї, що проживала в Голландії, у Амстердамі. Мала письменницький хист.
Вона народилася на жила перші чотири роки у Німеччині, у Франкфурті. Через те, що сім’я мала єврейські корені, у 1933 році — переїхала до Нідерландів. Її батько влаштувався директором «Опекти», у нідерландській компанії, яка спеціалізувалася на виготовленні мармеладу. Саме у задній частині будівлі офісу компанії, де працював Отто Франк, його сім’я та ще четверо євреїв переховувалися понад два роки від «зеленої поліції».

Та у тринадцять років отримала на день народження записничок, куди почала вписувати всі свої думки та міркування. Анна Франк вела його з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала свої листи лише для самої себе. А навесні 1944 року, почувши по лондонському радіо виступ нідерландського міністра освіти у вигнанні, який говорив про те, що після війни необхідно буде зібрати й оприлюднити всі документальні матеріали про страждання нідерландського народу за часів німецької окупації. Як приклад таких матеріалів він серед іншого згадав і щоденники. Під впливом його виступу Анна Франк вирішила по закінченні війни видати книжку, за основу якої мав правити її щоденник. Сьогодні записник дівчинки-підлітка перекладений 67-ма мовами світу.

Вперше книжка вийшла у 1947 році. Попіклувався про це єдиний, хто вижив з вісьмох – Отто Франк. Анна Франк загинула разом із старшою сестрою Маргот у концтаборі німецького містечка Люнебург-Гайде внаслідок епідемії тифу, що спалахнула у концтаборі. Дата їх смерті точно не відома. Історики припускають, що вони загинула в кінці лютого або на початку березня. Заховані з тисячами загинувших тоді від тифу у загальній могилі у Берген-Бельзені. Дівчатам не виставило дожити приблизно два місяці до звільнення. Адже у квітні 1945 року концтабір визволили англійські війська.

Та на тринадцятиріччя серед подарунків на день народження вона знайшла і його – записничок, який став їй уявним найліпшим другом, якого дуже їй не вистачало. Саме з ним вона ділилася зі своїми непорозуміннями з батьками, міркуваннями про однолітків, думками про першу закоханість та непереборний страх, що змушував її ковтати бром та пити валеріану — страх арешту, страх бути знайденою гестапо.

Книжки автора